Гітара: види, будова, історія та як обрати

Гітара: види, будова, історія та як обрати інструмент

Гітара зустрічається і в дитячій музичній школі на Київщині, і на стадіонній сцені «Олімпійського», і біля багаття в Карпатах. За самим словом ховається не один інструмент, а ціла родина: класична з нейлоновими струнами, сталева акустична, електроакустична, електрична, бас-гітара, напівакустична. Тому навіть досвідчені музиканти спершу уточнюють, про яку саме гітару йдеться, перш ніж радити щось конкретне.

Якщо зайти в музичний магазин у Києві, Львові чи Харкові або прогортати оголошення на OLX, різноманіття лякає. Ціни на нову гітару для новачка стартують приблизно від 2 500–3 500 грн за звичайну «класику» з ялицевою декою і доходять до 30 000–80 000 грн за інструменти відомих брендів. На вторинному ринку можна знайти робочий інструмент за 1 000–1 500 грн, але ризики там свої: тріщини деки, викривлений гриф, мертві лади, нерівномірна мензура. Тому варто розібратися, чим різні гітари відрізняються і для чого підходять, перш ніж витрачати гроші.

Матеріал нижче — спроба зібрати в одному місці практичний мінімум: що таке гітара як музичний інструмент, з чого вона складається, які бувають різновиди, як вони з’явилися, чим відрізняються школи гри і як не помилитися з вибором під конкретний бюджет і завдання.

Будова гітари: з чого складається інструмент

Незалежно від типу, гітара має спільний «кістяк» конструкції, хоч деталі в кожного різновиду свої. Розуміння цих частин допомагає і в магазині, і в майстерні, і в розмові з викладачем.

Основні елементи:

Корпус (дека) — дерев’яна «коробка», яка підсилює звук струн. Верхня дека зазвичай ялинова або кедрова, нижня і обичайки — з масиву або ламінованого дерева (палісандр, червоне дерево, клен).
Гриф — довгаста дерев’яна планка, до якої кріпляться струни. На грифі наклеєний накладка з палісадру або чорного дерева, вздовж неї — металеві поріжки-лади.
Головка грифа (голова) — частина, на якій тримаються кілки для натягу струн. У класичної гітари голова пряма і нахилена назад, у сталевої акустичної — зазвичай плоска.
Струни — джерело звуку. У класичної вони нейлонові, в акустичної і електричної — сталеві. Кількість струн майже завжди шість, у бас-гітари — чотири, у семиструнної «російської» — сім.
Звукознімачі — електричний елемент. У акустичних гітар стоять п’єзо- або магнітні датчики, в електрогітарах — магнітні хамбакери та сингли, в чисто акустичних підсилювачів просто немає.
Бридж (підструнник) — нижня точка, де струни кріпляться до корпусу. Через нього вібрація передається на деку.

Кілька дрібниць багато говорять про якість інструмента. Анкерний стрижень усередині грифа — металевий пруток, що компенсує натяг струн. Без нього або з непрацюючим анкером гриф «веде» в бік, і гра стає незручною. Висота струн над грифом (action) має бути комфортною, інакше грати боляче. Обробка країв грифа, підгонка кришки звукового отвору (розетки) у класики — усе це побічно свідчить про загальний рівень виготовлення.

Види гітар: чим вони відрізняються і для чого підходять

Звичайний запит «хочу купити гітару» не дає продавцю жодної підказки. Тому корисно заздалегідь розуміти основні родини і те, для якої музики вони створені.

Тип гітари	Струни	Де застосовується
Класична	Нейлонові	Класична музика, фламенко, навчання дітей, акустичний акомпанемент спокійного вокалу
Акустична (сталева, «вестерн»)	Сталеві	Поп, рок, кантрі, фолк, пісні під гітару, походи
Електроакустична	Сталеві	Концерти і виступи зі звукопідсиленням, акомпанемент у кафе, на вечірках
Електрогітара	Сталеві	Рок, блюз, метал, джаз-ф’южн, поп-рок, студійний запис
Бас-гітара	Сталеві, товсті	Ансамблева гра у рок-, поп-, фанк- і джаз-гуртах
Напівакустична (semi-hollow)	Сталеві	Блюз, джаз, інді, рокабілі — м’який, «оксамитовий» тон

Для абсолютного новачка є простий орієнтир. Хочете вчитися з нуля і грати переважно вдома для себе — беріть класичну з нейлоновими струнами. Менше болить кінчики пальців, шийка ширша, відстань між струнами більша, менше шансів зірвати сусідню струну при перших спробах. Якщо мета — грати пісні з гітарою, підспівувати, акомпонувати вокал у компанії — беріть сталеву акустику типу «дредноут» або «джамбо». Якщо мрієте про електрогітару і рок — доведеться одразу докупити хоча б невеликий комбопідсилювач, інакше звук буде тонкий і нецікавий.

Окремо варто сказати про розміри. Для дорослого стандарт — це гітара форми «дредноут» або «омніс», довжина мензури близько 648 мм (25,4 дюйма). Для дитини 7–10 років краще підходить 3/4 (мензура ~580 мм), для зовсім маленьких — 1/2 або навіть 1/4. Грати на інструменті, який завеликий, незручно і шкідливо для постави.

Історія гітари: від стародавніх лютень до електрогітари

Коріння гітари сягає далеко в старовину. За однією з версій, назва походить від давньогрецького інструмента кіфари, а безпосередніми попередниками іспанської гітари вважають європейську лютню і чотириструнний уд, принесений маврами до Іберії у VIII столітті. Уже у 1200 році в Іспанії були відомі принаймні два різновиди гітари — латинська і мавританська. З XIV століття ці означення поступово вийшли з ужитку, і обидва інструменти почали називати просто гітарами.

Барокова гітара і п’ять подвійних струн

У середині XVI століття в Іспанії, а з кінця XVI і до середини XVIII століття у Франції та Італії популярною стала барокова гітара з п’ятьма подвійними струнами, що настроювались через кварту. Її використовували переважно для акомпанування розважальній музиці: танцях, балетах, побутових піснях. У той час з’явилися і перші друковані ноти для гітари — наприклад, «Короткі правила гітарного акомпанементу» Сантьяго де Мурсії (Мадрид, 1714) та «Загальні правила і настанови» Пабло Мінгета (Мадрид, 1752–1754).

Гітара епохи романтизму: шість струн і нова форма

У 1774 році неапольський майстер Фердинандо Ґальяно сконструював гітару з п’ятьма одинарними струнами і довгим грифом на 11 поріжків. У 1779 році Ґаетано Віначча додав шосту струну — і це був той тип інструмента, який ми впізнаємо сьогодні. Серед авторів музики для романтичної гітари — Фердинандо Каруллі (1770–1841), Фернандо Сор (1778–1839) та Мауро Джуліані (1781–1829). Наприкінці XVIII століття гітара з’являється і на теренах України: про це свідчать зображення гітари на малюнках Тараса Шевченка, «Школа гри на гітарі» Ф. Тимольського та твори Михайла Вербицького.

Новітній період: Торрес, Мартін, Фендер

Сучасного вигляду класична гітара набула в інструментах іспанського майстра Антоніо де Торреса, який працював у 1852–1870 роках у Севільї та в 1871–1893 — в Альмерії. Щоб гітару стало чутно на великій сцені, знадобилися нові рішення: металеві струни, Х-подібне кріплення пружин усередині верхньої деки (запропоноване Крістофером Фредеріком Мартіном) та анкерний стрижень у грифі. Паралельно компанія «Гібсон» пішла іншим шляхом — створила «арк-топс» з вигнутою верхньою декою за типом скрипки. А в 1936 році Жорж Бошам та Адольф Рікенбекер запатентували першу електрогітару з магнітними звукознімачами та металевим корпусом, так звану «пательню». На початку 1950-х років Лес Пол винайшов електрогітару із суцільним дерев’яним корпусом, а Лео Фендер перетворив цю ідею на масовий серійний продукт.

Як влаштована струна і чому це важливо для звуку

Звук у гітарі створюється вібрацією струн, яку підсилює дека інструмента. Але не всі струни однакові, і саме від них залежить половина характеру звучання.

Нейлонові струни

Класична гітара комплектується трьома нейлоновими струнами для нижніх басів (зазвичай з обмоткою з міді або посрібленої міді) і трьома повністю нейлоновими верхніми. Вони м’якші за сталеві, менше ріжуть пальці, дають більш «округлий» тембр. Для навчання дітей і дорослих з чутливими кінчиками пальців це головний вибір. Міняти нейлонові струни рекомендують кожні 3–6 місяців активної гри.

Сталеві струни

На акустичних і електрогітарах стоять сталеві струни. Вони голосніші, яскравіші, довше тримають стрій, але тиснуть на пальці помітніше. Від товщини комплекту залежить і гучність, і зручність: тонкі струни (Extra Light, калібр .010) легше притискати, але голосо менше; товсті (Light, .012) — дзвінкіші, але вимагають більшого зусилля і добре поставленого грифу. Для початківців на сталевій акустиці зазвичай радять калібр .011–.052.

Стрій гітари: як налаштувати і як часто це робити

Стрій — це висота тону кожної струни. Стандартний стрій для шестиструнної гітари від першої (найтоншої) до шостої: E, B, G, D, A, E. Існують і альтернативні строї: Drop D, Open G, DADGAD — вони потрібні для конкретних стилів, але спочатку краще звикати саме до класики.

Нову гітару доведеться налаштовувати щодня протягом перших кількох тижнів: дерево адаптується до вологості і натягу, корпус і гриф «сідають». Згодом стрій тримається довше — декілька днів, тиждень. Під час опалювального сезону в українських квартирах повітря часто сухе, і струни «сідають» швидше, ніж улітку. Тому корисно мати вдома кімнатний гігрометр і тримати вологість у межах 45–55%.

Гітара в українській музичній традиції

Українські музиканти почали використовувати гітару ще в XIX столітті. Про це свідчать збірки типу «50 русских и малороссийских народных песен» В. Лебедєва, малюнки Тараса Шевченка, на яких зображено гітару, та «Школа гри на гітарі» Ф. Тимольського. Серед українських авторів гітарних творів — Михайло Вербицький, композитор і священик, відомий насамперед як автор гімну «Ще не вмерла України». За деякими даними, володів гітарою і написав кілька творів для неї український скрипаль Іван Хандошко.

Сьогодні в Україні гітара об’єднує дуже різні сцени: від бандуристів-початківців, що освоюють класичну шестиструнку, до метал-гуртів і джазових тріо. Великі міста — Київ, Львів, Одеса, Харків — мають музичні школи, коледжі та приватні студії, де гітара входить до обов’язкової програми. А завдяки YouTube-каналам і онлайн-курсам вчитися можна навіть у маленьких містах, де раніше про серйозні гітарні класи годі було й думати.

Як вибрати гітару: практичний покроковий план

Купівля гітари — це не магія, а послідовність конкретних кроків. Нижче — план, який працює і для новачка, і для тих, хто повертається до гри після перерви.

Крок 1. Визначте бюджет у гривнях

Відштовхуйтесь від реалістичних сум, а не від «чим дорожче, тим краще». Для першої дитячої або дорослої класики — орієнтуйтесь на 2 500–6 000 грн. Для нормальної сталевої акустики — 4 000–10 000 грн. Для електрогітари в комплекті з невеликим комбопідсилювачем — 8 000–20 000 грн. Якщо бюджет менший — краще взяти вживану, але перевірену гітару, ніж дешеву нову, з якою доведеться мучитися.

Крок 2. Визначтеся зі стилем музики

Класика, фламенко, акомпанемент під пісні, блюз, рок — це різні гітари. Складіть список з 5–10 улюблених треків і подивіться, на якому інструменті вони записані. Під пісні з гітарою і акомпанементом — сталева акустика. Під класику — нейлонова класика. Під рок — електрогітара з підсилювачем.

Крок 3. Перевірте інструмент перед покупкою

Навіть у магазині є простий чек-ліст, який працює:

Огляньте деку на просвіт: тріщини, відколи, розшарування — привід відмовитися.
Проведіть пальцем по краю грифа: має бути гладко, без гострих задирок і виступів.
Натисніть першу струну на першому ладу і на останньому — відстань від струни до грифа має бути комфортною, без дзвону об лади.
Перевірте, чи не «поведений» гриф: подивіться вздовж нього від головки до корпусу. Якщо гриф вигнутий гвинтом або «равликом» — гітару доведеться везти до майстра.
Проведіть струною по всьому грифу і послухайте: жоден лад не повинен «брязкати» або глушити звук.

Крок 4. Порівняйте 2–3 моделі

Не купуйте першу-ліпшу гітару, навіть якщо вона гарна. Візьміть у магазині дві-три моделі в тому ж ціновому діапазоні і просто пограйте на кожній 5–10 хвилин. Різниця у відчуттях реальна: одна лежить у руках як рідна, інша — незручна. Це не каприз, а фізика: ширина грифа, профіль, вага — усе це індивідуально.

Крок 5. Заплануйте дрібні витрати

Окрім самої гітари знадобляться: чохол або кейс, набір запасних струн, медіатори (для електрогітари і сталевої акустики), тюнер або мобільний додаток для налаштування, а для електрогітари — ще й кабель і, якщо немає, комбопідсилювач. Загалом це плюс 10–25% до вартості інструмента. Краще закласти це одразу, ніж потім докуповувати поспіхом.

Крок 6. Не забувайте про обслуговування

Гітара — дерев’яний інструмент, і вона реагує на вологість, температуру і падіння. Раз на рік корисно відвідувати майстра: перевірити анкер, висоту струн, стан ладів, цілісність клеєних з’єднань. Це коштує орієнтовно 300–800 грн і продовжує життя інструмента на роки. Не варто нехтувати і підтяжкою анкера — багато власників навіть не знають, що це можна зробити самому за допомогою спеціального ключа.

Поширені помилки при купівлі та грі

Навіть уважні новачки повторюють одні й ті самі помилки. Нижче — ті, що трапляються найчастіше.

Купівля «на виріст». Велика гітара для маленької дитини — це біль у спині і швидка втрата інтересу до інструмента. Краще взяти 3/4 або навіть 1/2, а через 2–3 роки поміняти на повнорозмірну.
Економія на струнах. Дуже дешеві безіменні струни швидко тупляться, погано тримають стрій і навіть можуть різати пальці. Краще обирати струни відомих брендів, навіть якщо вони трохи дорожчі.
Спроба вчитися без викладача за відео «за 30 днів». Такі марафони рідко дають систему: послідовність акордів, ритмічних малюнків, техніку правої руки. Після першого ж тижня людина не розуміє, куди рухатися далі, і кидає.
Ігнорування болю в пальцях. Перші 2–3 тижні неприємні відчуття — норма, але якщо на подушечках з’являються ранки або синці, варто зробити паузу, переглянути постанову рук і, можливо, змінити товщину струн.
Купівля дорогої гітари на старті. Вчитися на інструменті за 30 000 грн — все одно що водити перші уроки водіння на спорткарі. Новачок не відчує різниці в тембрі, але ризик пошкодити дорогу гітару набагато вищий.

Ціни на гітари в Україні: орієнтовні діапазони

Ціни залежать від бренду, матеріалу і країни виробництва. Нижче — усереднені цифри, які можна побачити у великих українських магазинах і на маркетплейсах станом на поточний сезон. Це орієнтир, а не жорсткий прайс.

Категорія	Бюджетний сегмент	Середній сегмент	Преміум і профі
Класична гітара (нова)	2 500–5 000 грн	6 000–15 000 грн	20 000–80 000 грн
Сталева акустична (нова)	4 000–8 000 грн	10 000–25 000 грн	30 000–120 000 грн
Електрогітара (нова)	7 000–12 000 грн	15 000–40 000 грн	50 000–250 000 грн
Бас-гітара (нова)	6 000–10 000 грн	12 000–30 000 грн	40 000–150 000 грн

Вживані інструменти часто продаються за 40–70% від нової вартості, але стан може бути дуже різним. Якщо немає досвіду оцінки, беріть із собою знайомого гітариста або майстра, інакше ризик купити «проблемну» гітару зростає.

Європейські та американські стандарти якості

У Європі та США гітари як музичні інструменти не підлягають такому ж жорсткому сертифікуванню, як дитячі іграшки чи електроприлади. Але існує кілька сталих стандартів, на які варто звертати увагу.

По-перше, виробники масових гітар часто зазначають відповідність нормам безпеки матеріалів: відсутність свинцю у фарбі, безпечні клеї, контроль за вмістом формальдегіду. Для Європи актуальні норми REACH, для США — CPSIA. По-друге, у сегменті професійних інструментів діють внутрішні стандарти компаній: наприклад, Martin і Taylor мають власні вимоги до сушки деревини (зазвичай кілька років), а іспанські майстерні класичної гітари часто дотримуються традиційних методів будови Торреса.

Українські виробники — це переважно невеликі майстерні, де кожна гітара збирається вручну. Це дає перевагу у вигляді індивідуального налаштування і ремонтопридатності: у разі проблем можна звернутися безпосередньо до майстра. З іншого боку, у таких гітар часто немає масового маркетингу і «імені», тому їх легко пропустити на полиці. Шукати варто за рекомендаціями викладачів і на спеціалізованих форумах, де музиканти діляться досвідом експлуатації конкретних моделей.

Поширені запитання

Скільки часу потрібно, щоб навчитися грати на гітарі?

Базові акорди і просту пісню під силу вивчити за 2–3 місяці регулярної практики по 20–30 хвилин на день. Впевнена гра середнього рівня — це зазвичай 1–2 роки щоденних занять. Швидкість залежить від віку, попереднього музичного досвіду і регулярності.

Яку гітару обрати для дитини 7–8 років?

Для першого знайомства найкраще підходить класична гітара розміру 1/2 або 3/4 з нейлоновими струнами. Шийка у таких інструментів вужча, струни м’які, а ціна навіть у якісних моделей не захмарна — орієнтовно 2 500–5 000 грн за новий інструмент.

Чи можна купити гітару за 1 500 грн і вчитися на ній?

Можна, але з обережністю. Дешеві невідомі гітари часто мають викривлений гриф, високі струни, неякісні кілки. Якщо бюджет обмежений, краще шукати вживану гітару відомого бренду в охайному стані, ніж нову «ноунейм» з підозріло низькою ціною.

Чим відрізняється класична гітара від акустичної?

Головна різниця — у струнах і ширині грифа. Класична має нейлонові струни, ширший гриф і м’якший, тепліший тембр. Акустична («вестерн») — сталеві струни, вужчий гриф, яскравіший і голосніший звук. Класична підходить для класики, фламенко і навчання, акустична — для поп-, рок- і фолк-музики.

Чи потрібен підсилювач для акустичної гітари?

Для гри вдома і в невеликій компанії — зазвичай ні, достатньо звучання самого інструмента. Для виступів перед аудиторією, у кафе, на вулиці знадобиться або електроакустична гітара з вбудованим звукознімачем, або окремий мікрофон і портативна акустика.

Як часто міняти струни?

Нейлонові струни на класичній гітарі зазвичай міняють кожні 3–6 місяців залежно від інтенсивності гри. Сталеві — кожні 1–3 місяці. Якщо струни тьмяні на вигляд, втратили яскравість, тембр став «порожнім» або з’явилися ділянки, що «брязкають» — це сигнал до заміни.

Чи можна вчитися самостійно за YouTube?

Так, особливо якщо є базова музична освіта і дисципліна. Але для абсолютного новачка ефективніше комбінувати відеоуроки з регулярними заняттями з викладачем хоча б раз на два тижні. Це допомагає уникнути помилок у постанові рук, які потім доводиться переучувати роками.

Який розмір гітари підходить дорослому?

Для більшості дорослих людей зростом від 160 см і вище — це повнорозмірна гітара з мензурою близько 648 мм (25,4 дюйма), форми «дредноут» або «омніс». Якщо зріст менший або руки коротші — варто приміряти гітару 3/4 у магазині і відчути, чи комфортно.

Що робити, якщо гітара «брязкає» на деяких ладах?

Найчастіше причина — висока струна над проблемним ладом. Спочатку варто перевірити анкер: якщо гриф надто вигнутий, його злегка послаблюють. Якщо не допомагає — несучий лад підточують у майстра або піднімають бридж. Без досвіду краще не підпилювати лади самостійно: помилка коштуватиме перепайки накладки.